Группа анархистов из Центральной Европы выпустила призыв к поддержке тех, кто не желает участвовать в межимпериалистической войне. Мы приводим текст их призыва в переводе на русский и украинский языки.

Призыв: Дни международной солидарности с дезертирами

Война в Украине продолжается со всеми негативными последствиями для большей части мира. Однако продолжаются также акты дезертирства и уклонения от призыва, которые, будучи широко распространенными, могли бы привести к окончанию войны. Поэтому анархисты Центрально-Европейского региона публикуют этот призыв к организации активной поддержки дезертиров.

Где бы мы ни жили, давайте сделаем каждый второй день днем международной солидарности рабочего класса и сопротивления против войны. Давайте организуем акции на рабочих местах, в школах и на улицах, чтобы усилить влияние дезертиров. Давайте бороться за достойные условия для всех, кто отказывается служить пушечным мясом в межимпериалистической войне.

По меньшей мере 200 000 человек бегут из России, чтобы избежать путинской военной мобилизации, и еще десятки тысяч избегают мобилизации в Украине. Однако некоторые утверждают, что “число дезертиров настолько ничтожно, что странно даже начинать говорить об этом”. Этим циничным попыткам “сделать невидимыми” людей, которые решили не служить в армии, дезертировать или эмигрировать по политическим причинам, необходимо противостоять. Их голоса должны быть услышаны, и им должна быть оказана практическая помощь.

Антивоенные выступления еще не обладают той подрывной силой, которая необходима для прекращения войны, поэтому необходимо создать условия, облегчающие другим людям, рассматривающим возможность дезертирства, переход от размышлений к действиям. Речь не идет о том, чтобы стоять на передовой между танками обеих армий и думать, что это заставит солдат сложить оружие. Речь идет о достижении на международном уровне условий, обеспечивающих дезертирам возможность безопасно дезертировать и жить в другой стране без риска судебного преследования и общественного осуждения.

В настоящее время противникам войны в России и Украине практически некуда идти. Они зажаты между государственными границами “своими” правительствами, а соседние страны отказываются принять их и обеспечить им достойные материальные условия. Если выбор людей по-прежнему ограничен вариантами “либо принудительная служба в армии, либо преследования”, вряд ли можно ожидать увеличения числа дезертиров. Необходимо добиться открытия границ не только для гражданских беженцев, но и для дезертиров из армий по обе стороны линии войны. Именно это может существенно ослабить динамику войны. Но этого не добиться ни переговорами с различными правительствами, которые являются лишь местными приспешниками мирового государства капитала, ни социал-демократическим призывом “пойти на уступки в области миграционной политики”. Наше единственное оружие для нас, пролетариев, – это классовая борьба, это мобилизация на улицах, это саботаж экономики, это прямое действие против перманентной войны… Тогда, и только тогда, испуганный правящий класс будет вынужден отпустить нас, что никогда не будет для нас целью борьбы, а лишь моментом, с которого необходимо вести новые наступательные действия против всего этого мира страданий и войны….

В конце концов, заявления политиков, критикующих агрессию российской армии, являются выражением лицемерия, поскольку они отказываются разделить материальные условия и ресурсы с людьми, которые отказываются служить в армии. Да и вообще, почему и как они могли бы действовать иначе, эти достойные представители буржуазного строя!? Необходимо последовательно выступить против путинских агрессоров, а также против государственных деятелей других стран, которые своей политикой позволяют армии сохранять свой военный потенциал. Именно правительства стран, в которых мы живем, фактически затрудняют дезертирство и тем самым способствуют продолжению войны.

Те, кто озабочен спасением жизней, должны думать о том, как ослабить боеспособность армий, как убрать солдат с передовой, как заставить их не подчиняться, как мотивировать их использовать оружие против тех, кто заставляет их идти на войну. Давайте подумаем об этом и организуем прямые действия, которые превратят эти соображения в конкретные результаты.

НЕКОТОРЫЕ АНАРХИСТЫ ИЗ ЦЕНТРАЛЬНО-ЕВРОПЕЙСКОГО РЕГИОНА

(НОЯБРЬ 2022 ГОДА)

https://antimilitarismus.noblogs.org/post/2022/09/11/%d0%bf%d1%80%d0%b8%...

Заклик: Дні міжнародної солідарності з дезертирами

Війна в Україні продовжується з усіма негативними наслідками для більшої частини світу. Проте продовжуються також акти дезертирства та ухилення від призову, які, широко поширени, могли б призвести до закінчення війни. Тому анархісти Центрально-Європейського регіону оприлюднюють цей заклик до організації активної підтримки дезертирів.

Де б ми не жили, давайте зробимо щодня вдень міжнародної солідарності робітничого класу та опору проти війни. Давайте організуємо акції на робочих місцях, у школах та на вулицях, щоб посилити вплив дезертирів. Давайте боротися за гідні умови для всіх, хто відмовляється служити гарматним м'ясом у міжімперіалістичній війні.

Щонайменше 200 000 людей тікають із Росії, щоб уникнути путінської військової мобілізації, і ще десятки тисяч уникають мобілізації в Україні. Однак деякі стверджують, що “кількість дезертирів настільки мізерна, що дивно навіть починати говорити про це”. Цим цинічним спробам “зробити невидимими” людей, які вирішили не служити в армії, дезертирувати чи емігрувати з політичних причин, необхідно протистояти. Їхні голоси мають бути почуті, і їм має бути надано практичну допомогу. Антивоєнні виступи ще не володіють тією підривною силою, яка необхідна для припинення війни, тому необхідно створити умови, що полегшують іншим людям, що розглядають можливість дезертирства, перехід від роздумів до дій. Не йдеться про те, щоб стояти на передовій між танками обох армій і думати, що це змусить солдатів скласти зброю. Йдеться про досягнення на міжнародному рівні умов, які забезпечують дезертирам можливість безпечно дезертирувати та жити в іншій країні без ризику судового переслідування та громадського засудження.

В даний час противникам війни в Росії та Україні практично нікуди йти. Вони затиснуті між державними кордонами "своїми" урядами, а сусідні країни відмовляються прийняти їх та забезпечити їм гідні матеріальні умови. Якщо вибір людей, як і раніше, обмежений варіантами "або примусова служба в армії, або переслідування", навряд чи очікується збільшення числа дезертирів. Необхідно домогтися відкриття кордонів як для цивільних біженців, але й дезертирів з армій з обох боків лінії війни. Саме це може суттєво послабити динаміку війни. Але цього не домогтися ні переговорами з різними урядами, які є лише місцевими поплічниками світової держави капіталу, ні соціал-демократичним закликом “йти на поступки у сфері міграційної політики”.

Наша єдина зброя для нас, пролетарів – це класова боротьба, це мобілізація на вулицях, це саботаж економіки, це пряма дія проти перманентної війни… Тоді, і тільки тоді, переляканий правлячий клас буде змушений відпустити нас, що ніколи не буде для нас метою боротьби, а лише моментом, з якого необхідно вести нові наступальні дії проти цього світу страждань і війни….

Зрештою, заяви політиків, які критикують агресію російської армії, є виразом лицемірства, оскільки вони відмовляються розділити матеріальні умови та ресурси з людьми, які відмовляються служити в армії. Та й взагалі, чому і як вони могли б діяти інакше, ці гідні представники буржуазного ладу! Необхідно послідовно виступити проти путінських агресорів, а також проти державних діячів інших країн, які своєю політикою дозволяють армії зберігати свій військовий потенціал. Саме уряди країн, у яких ми живемо, фактично ускладнюють дезертирство і цим сприяють продовженню війни.

Ті, хто стурбований порятунком життів, повинні думати про те, як послабити боєздатність армій, як прибрати солдатів із передової, як змусити їх не підкорятися, як мотивувати їх використовувати зброю проти тих, хто змушує їх йти на війну. Давайте подумаємо про це і організуємо прямі дії, які перетворять ці міркування на конкретні результати.

ДЕЯКІ АНАРХІСТИ З ЦЕНТРАЛЬНО-ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕГІОНУ

(ЛИСТОПАД 2022 РОКУ)