Анархистская федерация Мексики (секция Интернационала анархистских федераций) протестует против намерений украинского правительства перенести прах анархиста Нестора Махно на его родину, в Гуляйполе, Украина. Разумеется, мы не видели бы ничего плохого в том, чтобы прах был захоронен в месте, не имеющем политического значения, куда украинский народ мог бы приезжать, чтобы вспомнить Махно – того самого Махно, что сражался за его свободу. Но мы поднимаем голос против потому что эти намерения усилят мощь украинского национализма, и потому что это собираются сделать ради политических и денежных интересов: как можно прочитать на одном из украинских Интернет-порталов (1), питают надежду на то, что останки анархиста Махно станут привлекать туристов.

Иными словами, перенос праха Нестора Махно совершается ради чисто финансовых интересов, даже не ради бесцветной видимости возвращения исторической памяти, и к тому же еще речь идет об изуродовании идей героического украинского анархиста.

Но кто же они – те, кто намереваются совершить подобный акт? Последователи бандита Симона Петлюры, украинское правительство провозгласило национализм идеологией своей власти, а Петлюру – национальным героем. Именно эти лица стремятся перевезти в Украину прах украинского анархиста. Совершенно очевидно, что они ни в коей мере не представляют хоть что-либо подобное идеям анархиста Нестора Махно. Когда в декабре 1918 – январе 1919 гг. Петлюра и его Директория утвердились в качестве правительства в Украине, крестьяне по-прежнему продолжали подвергаться эксплуатации и страдать от нищеты. И это было логично: Петлюра был всего лишь знаменем, рукой украинской националистической буржуазии, и в интересах этой буржуазии, как и любой иной, крестьянам отводилось только одно место – жертв эксплуатации.

Когда перед освобождением Екатеринослава силами Махно Петлюра выставил анархистским партизанским группам ряд вопросов о том, что они думают о будущем Украины, Махно и его партизаны ответили совершенно категорически, и мы должны напомнить это тем, кто собирается сегодня опорочить его память: "Петлюровщина, по их мнению, есть движение украинской национальной буржуазии, с которой им, крестьянам и революционерам, совсем не по пути. Украина должна быть построена на принципе труда и независимости крестьян и рабочих от всякой политической власти. Не объединение, а лишь борьба может быть между народным движением махновщиной и буржуазным движением петлюровщиной" (2).

Отсюда и ожесточенные бои между силами крестьян и силами Петлюры в махновских зонах и, естественно, оппозиция Махно.

Что общего может иметь такой анархист, как Нестор Махно, который в равной степени боролся с петлюровцами, силами гетмана, большевиков и атаманов Украины, с теми, кто сегодня намереваются перевезти его останки в Украину? Ничего общего между анархистом Нестором Махно и националистическими буржуа нет.

Тысячи анархистов, погибших в борьбе против Петлюры, – это весомые, железные аргументы, препятствующие установлению любой, даже самой отдаленной связи с теми, кто сегодня собираются превратить Махно в туристическую достопримечательность или объявить его (они пытаются сделать это уже не в первый раз) разновидностью украинского националиста.

Во всех странах предпринимаются попытки исказить память об анархистах: в Испании Дуррути на одном дыхании присваивается испанским проправительственным профсоюзом CGT (3); в Мексике осуществляется узурпация памяти Рикардо Флореса Магона, также с тем, чтобы лишить ее всякого анархистского содержания.

Эти намерения украинской националистической буржуазии, направленные против памяти анархиста Нестора Махно, нельзя оставить без последствий. Пусть даже внучатый племянник героя-анархиста дал свое благословение (!), его память связана не с кровными, а с идеологическими узами, и потому анархисты имеют больше, чем кто-либо иной, право претендовать на его память и требовать оставить его во Франции. Необходимо, чтобы со всех сторон в Украину посыпались протесты, чтобы заявить о Махно как об анархисте, каким он и был, и не допустить, чтобы память о нем была лишена своего содержания, как это намереваются сделать буржуазные националисты Украины.

Прах товарища Махно, как справедливо отмечают товарищи из КРАС-М.А.Т., покоится в Париже и находится на кладбище Пер-Лашез (№6685), где также захоронены защитники Парижской коммуны 1871 г. – те самые, кто провозгласил уничтожение государства и федерализм в Коммуне. Иными словами, он находится вместе с товарищами по идее, и именно там он должен оставаться, а не служить добычей хищных украинских националистов.

Мы призываем тех, кто сочтет это целесообразным, направлять письма в украинское посольство в Мексике, выражая свой протест против таких посягательств на историческую память украинского анархизма, по следующему адресу: ucraniaemb@prodigy.net.mx

Да здравствует Нестор Махно! Да здравствует Махновщина!

Анархистская федерация Мексики – ИАФ 18 марта 2019 г.

Оригинал заявления на испанском языке:

La Federación Anarquista de México-IFA protesta por las intenciones del gobierno ucraniano de trasladar las cenizas del anarquista Nestor Mackno a su tierra natal en Gulai-Polé, Ucrania. Entiéndase, no veríamos mal que las cenizas fueran depositadas en un sitio sin significación política donde el pueblo ucraniano pudiera ir a recordar a Mackno, a ese Mackno que luchó por su libertad. Alzamos la voz en contra de que estás intenciones se den en las alturas del poder del nacionalismo ucraniano y de que se pretenda hacerlo meramente por intereses políticos y monetarios: según se puede leer en un portal de internet ucraniano (1) se espera que las cenizas del anarquista Mackno sean un atractivo para los turistas; es decir, el traslado de las cenizas de Nestor Mackno se hace por puros intereses monetarios y no por una siquiera incolora apariencia de recuperación de memoria histórica, además de tratar también de desfigurar las ideas del heroico anarquista ucraniano.

Pero ¿quiénes son los que pretenden hacer semejante acto? Seguidores del bandolero Simón Petliura, el gobierno ucraniano ha declarado al nacionalismo como la ideología de su gobierno y a Petrliura como héroe nacional; y son estos personajes quienes buscan llevar a Ucrania las cenizas del anarquista ucraniano. No representan, como es evidente, ni de lejos una similitud siquiera con las ideas del anarquista Nestor Mackno. Cuando en diciembre de 1918 y enero de 1919 se instala Petliura y su directorio como gobierno en Ucrania los campesinos continuaron siendo explotados y sumidos en la miseria. Esto era lógico: Petliura no era sino el estandarte, la mano de la burguesía nacionalista ucraniana, y en los intereses de esta burguesía, como en la de cualquier otra, los campesinos no tenían cabida más que como carne de explotación. Cuando antes de la liberación de Ekaterinoslav por las fuerzas de Mackno, Petliura manda una serie de preguntas a los grupos guerrilleros anarquistas sobre lo que pensaban del futuro de Ucrania, Mackno y sus guerrilleros responden de manera tajante, y hemos de recordar esto a quienes ahora pretenden manchar su memoria: “La petliurovstchina era, en su opinión, un movimiento de la burguesía nacionalista ucraniana a la cual ellos, campesinos y revolucionarios, en manera alguna podían unirse; Ucrania debía ser organizada sobre la base del trabajo libre y de la independencia de los obreros y los campesinos de todo poder político; ninguna unión, sólo la lucha era posible entre el movimiento del pueblo trabajador, la macknovstchina, y el de la burguesía, la petliurovstchina” (2)

De aquí los fuertes choques entre las fuerzas de los campesinos contra las fuerzas de Petliura en las zonas macknovistas, y de la oposición, por entendido, de Nestor Mackno.

¿Qué tiene que ver un anarquista como Nestor Mackno, que se enfrentó por igual a los Petliurovstzis, a las fuerzas del Hetman, de los bolcheviques y de los caciques de Ucrania con los que ahora pretenden trasladar sus cenizas a Ucrania? Nada hay de común entre el anarquista Nestor Mackno y los burgueses nacionalistas. Los miles de anarquistas caídos en la lucha contra Petliura pesan como argumentos de plomo que impiden cualquier tipo de relación siquiera lejana con los que ahora pretenden llevar a Mackno como un atractivo turístico o reivindicarlo (no es la primera vez que lo intentan) como una especie de nacionalista de Ucrania. En todos los países se intenta desfigurar la memoria de los anarquistas: en España Durruti ha sido reivindicado con un hálito por el sindicato del gobierno español CGT (3); en México la usurpación de la memoria de Ricardo Flores Magón se realiza también para quitarle todo contenido anarquista.

Estas intenciones de la burguesía nacionalista ucraniana contra la memoria del anarquista Nestor Mackno no es para dejarla pasar sin más. Aun cuando se tenga el beneplácito (!) del sobrino nieto del heroico anarquista, pues su memoria no se vincula a lo sanguíneo, sino a lo ideológico, por lo que los anarquistas tienen más derecho que nadie a reclamar su memoria y su permanencia en Francia.

Es preciso que de todos lados lleguen las protestas a Ucrania para reivindicar a Mackno como el anarquista que fue y no permitir el vacío de contenido de su memoria que pretenden los nacionalistas burgueses de Ucrania.

Las cenizas del compañero Mackno, como bien apuntan los compañeros de KRAS-AIT, descansan en París y se encuentran en el cementerio del Père-Lachaise (celda número 6685), donde también están sepultados los defensores de la Comuna de París de 1871, esos mismos que proclamaron la abolición del Estado y el federalismo en la Comuna. En otras palabras, se encuentra con compañeros de ideas, y ahí es donde deben continuar antes de que sirvan de botín político para la rapiña nacionalista ucraniana.

Animamos, a quienes así lo crean conveniente, escribir a la embajada ucraniana en México manifestando su protesta por estos atentados a la memoria histórica del anarquismo ucraniano a la siguiente dirección: ucraniaemb@prodigy.net.mx

¡Viva Nestor Mackno! ¡Viva la Macknovstchina!

Federación Anarquista de México-IFA, 18 de marzo de 2019

http://www.federacionanarquistademexico.org/49-denuncias/129-la-fam-sobre-las-intenciones-de-trasladar-las-cenizas-de-mackno-a-ucrania?fbclid=IwAR2oeDkAQzRvGCQuF2KYOHZuttop2Hw5wzXhaeMCYpGHbQNtYh0t0MXnbio

На украинском языке:

Анархістська федерація Мексики (секція Інтернаціоналу анархістських федерацій) протестує проти намірів українського уряду перенести прах анархіста Нестора Махно на його батьківщину, в Гуляйполе, Україна. Зрозуміло, ми не бачили б нічого поганого в тому, щоб прах був похований в місці, що не має політичного значення, куди український народ міг би приїжджати, щоб згадати Махно - того самого Махна, що бився за його свободу. Але ми піднімаємо голос проти тому що ці наміри посилять міць українського націоналізму, і тому що це збираються зробити заради політичних і фінансових інтересів: як можна прочитати на одному з українських Інтернет-порталів (1), плекають надію на те, що останки анархіста Махно стануть залучати туристів. Іншими словами, перенесення праху Нестора Махно відбувається заради чисто фінансових інтересів, навіть не заради безбарвної видимості повернення історичної пам'яті, і до того ж ще мова йде про знівечення ідей героїчного українського анархіста.

Але хто ж вони - ті, хто мають намір вчинити подібний акт? Послідовники бандита Симона Петлюри, український уряд проголосило націоналізм ідеологією своєї влади, а Петлюру - національним героєм. Саме ці особи прагнуть перевезти в Україну прах українського анархіста. Цілком очевидно, що вони ні в якій мірі не представляють будь-що-небудь подібне ідеям анархіста Нестора Махно. Коли в грудні 1918 - січні 1919 рр. Петлюра і його Директорія утвердилися в якості уряду в Україні, селяни, як і раніше продовжували піддаватися експлуатації і страждати від злиднів. І це було логічно: Петлюра був всього лише прапором, рукою української націоналістичної буржуазії, і в інтересах цієї буржуазії, як і будь-який інший, селянам відводилося лише одне місце - жертв експлуатації. Коли перед звільненням Катеринослава силами Махно Петлюра виставив анархістським партизанським групам ряд питань про те, що вони думають про майбутнє України, Махно і його партизани відповіли абсолютно категорично, і ми повинні нагадати це тим, хто збирається сьогодні зганьбити його пам'ять: "Петлюрівщина, на їхню думку, є рух української національної буржуазії, з якої їм, селянам і революціонерам, зовсім не по дорозі. Україна повинна бути побудована на принципі праці та незалежності селян і робітників від будь-якої політичної влади. Чи не об'єднання, а лише боротьба може бути між народним рухом махновщиной і буржуазним рухом петлюрівщиною "(2). Звідси і запеклі бої між силами селян і силами Петлюри в махновських зонах і, природно, опозиція Махно.

Що спільного може мати такий анархіст, як Нестор Махно, який в рівній мірі боровся з петлюрівцями, силами гетьмана, більшовиків і отаманів України, з тими, хто сьогодні мають намір перевезти його останки в Україні? Нічого спільного між анархістом Нестором Махном і націоналістичними буржуа немає. Тисячі анархістів, які загинули в боротьбі проти Петлюри, - це вагомі, залізні аргументи, що перешкоджають встановленню будь-, навіть найвіддаленішій зв'язку з тими, хто сьогодні збираються перетворити Махно на туристичну визначну пам'ятку або оголосити його (вони намагаються зробити це вже не в перший раз) різновидом українського націоналіста. У всіх країнах робляться спроби спотворити пам'ять про анархістів: в Іспанії Дурруті на одному диханні присвоюється іспанською проурядовою профспілкою CGT (3); в Мексиці здійснюється узурпація пам'яті Рікардо Флореса Магона, також з тим, щоб позбавити її будь-якого анархістського змісту.

Ці наміри української націоналістичної буржуазії, спрямовані проти пам'яті анархіста Нестора Махно, не можна залишити без наслідків. Нехай навіть внучатий племінник героя-анархіста дав своє благословення (!), його пам'ять пов'язана не з кровними, а з ідеологічними узами, і тому анархісти мають більше, ніж будь-хто інший, право претендувати на його пам'ять і вимагати залишити його у Франції. Необхідно, щоб з усіх боків в Україні посипалися протести, щоб заявити про Махна як про анархістів, яким він і був, і не допустити, щоб пам'ять про нього була позбавлена свого змісту, як це мають намір зробити буржуазні націоналісти України.

Прах товариша Махна, як справедливо відзначають товариші з КРАС-М.А.Т., cпочиває в Парижі і знаходиться на кладовищі Пер-Лашез (№6685), де також поховані захисники Паризької комуни 1871 року - ті самі, хто проголосив знищення держави і федералізм в Комуні. Іншими словами, він знаходиться разом з товаришами по ідеї, і саме там він повинен залишатися, а не служити здобиччю хижих українських націоналістів.

Ми закликаємо тих, хто вважає це за необхідне, надсилати листи в українське посольство в Мексиці, висловлюючи свій протест проти таких посягань на історичну пам'ять українського анархізму, за наступною адресою: ucraniaemb@prodigy.net.mx

Хай живе Нестор Махно! Хай живе Махновщина!

Анархістська федерація Мексики - ИАФ

18 березня 2019 р.

1. https://gylyajpole.city/read/lyudy/25051/intervyu-z-oleksandrom-ischenko...

2. Piotr Archinoff. Historia del movimiento macknovista, página 92. Tusquets Editor, Barcelona, 1975 3. http://rojoynegro.info/articulo/sections/halito-durruti-recuerda-leon-la...