25 мая, во время ежегодного торжественного мероприятия в память Парижской коммуны и шествия к Стене коммунаров на парижском кладбище Пер-Лашез, где похоронен также Нестор Махно, товарищи из CNT-AIT (секции Международной ассоциации трудящихся во Франции) раздавали листовки следующего содержания (на французском, украинском и русском языках):

ВОЗВРАЩЕНИЕ ПРИЗРАКА МАХНО!

Нестор Махно – исторический персонаж Российской революции, ставший легендарным народным героем в Украине. Один из создателей Революционной повстанческой армии Украины, которая нанесла поражение оккупационным австро-германским армиям, а затем царистским белым армиям Деникина, спасла тем самым Российскую революцию. Большевики отблагодарили ее за спасение их шкуры разрывом альянса и предательским нападением на нее. Ленин и Троцкий не могли стерпеть того, чтобы революция украинских крестьян не подчинится их диктаторской и централизаторской модели.

На протяжении 3 лет восстанию в Украине, вдохновленному анархическими принципами, удавалось создавать новое, эгалитарное и либертарное общество. В 1921 г., разбитый и раненый, Махно вынужден был бежать, преследуемый большевиками, которые убивали революционеров. Высланный из нескольких европейских стран, он в 1925 г., наконец, поселился в Париже, где, чтобы зарабатывать на жизнь, трудился рабочим на заводе « Рено » в Булонь-Бийянкуре. Он скончался 25 июля 1934 г. и был похоронен на кладбище Пер-Лашез, где и покоится до сих пор, неподалеку от Стены федератов и коммунаров.

На политой кровью земле Украины память о Махно выжила, загнанная в подполье. Несмотря на пропаганду "коммунистов", которая стремилась изобразить его вульгарным бандитом, память о нем, как о Робин Гуде, осталась жива в форме легенды о том, что призрак его однажды вернется, чтобы отомстить за бедных и эксплуатируемых, страдающим от всех издевательств Власти.

Сегодня националистическое правительство Украины пытается присвоить эту легендарную фигуру – не для того, чтобы осуществить махновский идеал справедливости и свободы, но чтобы сделать из Махно украинского национального героя. Мэр родного города Махно хочет возвратить на родину его прах, для того, чтобы – верх подлости! – превратить его в "торговую марку", способную привлекать иностранных туристов. Можно представить себе "американские горки" с тачанками, знаменитыми телегами с пулеметом, которые были придуманы Махно и приносили ему победы!

Делать из Махно и махновцев символы украинского национализма попросту смехотворно. Как писал в 1927 г. его товарищ Волин, "в общем, повстанцам-махновцам – а также всему населению повстанческого региона и даже за его пределами – не было никакого дела до национальности трудящихся, будь они украинцами, русскими, евреями, греками или армянами. Ни на минуту они не взывали к национальным или патриотическим чувствам. Вся борьба махновцев велась исключительно во имя прав и интересов трудящихся. Национальные предрассудки не имели никакого отношения к махновщине. Никто никогда не интересовался национальностью конкретного бойца и не беспокоился об этом".

По иронии судьбы, украинские власти хотят, чтобы Махно присоединился в украинском патриотическом пантеоне к националистическому лидеру Петлюре, которого считают "национальным героем", но которому махновская армия наносила серьезные поражения. Тысячи анархистских бойцов и украинских рабочих и крестьян пали в битве против этого палача, который репрессировал рабочих и отказался остановить геноцид украинских евреев во время гражданской войны. Петлюра была, наконец, казнен в Париже в 1926 году анархистом и бывшим махновцем Самуилом Шварцбардом, с которым Махно был очень дружен.

Махно был анархистом-коммунистом, он был против рыночного капитализма, против границ и против патриотизма. Превратить его имя в торговую марку и сделать из Махно националистическое знамя – значит проявить самый бесстыдный цинизм. Это было бы прямым оскорблением памяти этого революционера и его сподвижников и дела, за которое они боролись.

Сегодня прах Махно покоится на кладбище Пер-Лашез, неподалеку от Стены федератов и коммунаров 1871 года, его братьев по Революции. Это прекрасно соответствует его революционным и интернационалистским убеждениям.

Националисты, реакционеры и государственные деятели должны оставить в покое старого революционера – или они увидят, как его призрак пробудится, и они вновь увидят его тачанки.

Сторонники Нестора Махно – "Тачанка" tachanka.paris@gmail.com

+ + + 

ПОВЕРНЕННЯ ПРИВИДУ МАХНО!

Нестор Махно – історичний персонаж Російської революції, став легендарним народним героєм в Україні. Один з творців Революційної повстанської армії України, яка завдала поразки окупаційним австро-німецьким арміям, а потім царистськім білим арміям Денікіна, врятувала тим самим Російську революцію. Більшовики подякували їй за порятунок їх шкури розривом альянсу і зрадницьким нападом на неї. Ленін і Троцький не могли стерпіти того, щоб революція українських селян не підкориться їх диктаторської і централизаторськой моделі.

Протягом 3 років повстання в Україні, натхненного анархічними принципами, вдавалося створювати нове, егалітарне і лібертарно суспільство. У 1921 р, розбитий і поранений, Махно змушений був тікати, переслідуваний більшовиками, які вбивали революціонерів. Висланий з декількох європейських країн, він в 1925 р, нарешті, оселився в Парижі, де, щоб заробляти на життя, працював робітником на заводі « Рено » в Булонь-Бійянкур. Він помер 25 липня 1934 року і був похований на кладовищі Пер-Лашез, де і покоїться до цих пір, неподалік від Стіни федератів і комунарів.

На политій кров’ю землі України пам’ять про Махна вижила, загнана в підпілля. Незважаючи на пропаганду « комуністів », яка прагнула зобразити його вульгарним бандитом, пам’ять про нього, як про Робін Гуда, залишилася жива в формі легенди про те, що привид його повернеться, щоб помститися за бідних і експлуатованих, які страждають від всіх знущань Влада.

Сьогодні націоналістичний уряд України намагається привласнити цю легендарну постать – не для того, щоб здійснити махновський ідеал справедливості і свободи, але щоб зробити з Махно українського національного героя. Мер рідного міста Махно хоче повернути на батьківщину його прах, для того, щоб – верх підлості! – перетворити його в « торгову марку », здатну залучати іноземних туристів. Можна уявити собі « американські гірки » з тачанками, знаменитими возами з кулеметом, які були придумані Махно і приносили йому перемоги!

Робити з Махно і махновців символи українського націоналізму просто сміховинно. Як писав в 1927 р його товариш Волін, « в загальному, повстанцям-махновцям – а також всьому населенню повстанського регіону і навіть за його межами – не було ніякого діла до національності трудящих, будь вони українцями, росіянами, євреями, греками або вірменами. Ні на хвилину вони не кличуть до національних або патріотичних почуттів. Вся боротьба махновців велася виключно в ім’я прав та інтересів трудящих. Національні забобони не мали ніякого відношення до махновщину. Ніхто ніколи не цікавився національністю конкретного бійця і не турбувався про це « .

За іронією долі, українська влада хоче, щоб Махно приєднався в українському патріотичному пантеоні до націоналістичного лідера Петлюри, якого вважають «національним героєм», але якому махновська армія завдавала серйозні поразки. Тисячі анархістських бійців і українських робітників і селян полягли в битві проти цього ката, який репресував робітників і відмовився зупинити геноцид українських євреїв під час громадянської війни. Петлюра була, нарешті, страчений в Парижі в 1926 році анархістом і колишнім махновцем Самуїлом Шварцбардом, з яким Махно був дуже дружний.

Махно був анархістом-комуністом, він був проти ринкового капіталізму, проти кордонів і проти патріотизму. Перетворити його ім’я в торгову марку і зробити з Махно націоналістичний прапор – означає проявити самий безсоромний цинізм. Це було б прямою образою пам’яті цього революціонера і його сподвижників і справи, за яку вони боролися.

Сьогодні прах Махно спочиває на кладовищі Пер-Лашез, неподалік від Стіни федератів і комунарів 1871 року, його братів по Революції. Це прекрасно відповідає його революційним і інтернаціоналістським переконанням.

Націоналісти, реакціонери і державні діячі повинні залишити в спокої старого революціонера – або вони побачать, як його привид пробудиться, і вони знову побачать його тачанки

Прихильники Нестора Махно – « Тачанка »

+ + +

Le retour du Fantôme de Makhno …

Nestor Makhno est un personnage historique de la Révolution russe, devenu un héros populaire et légendaire en Ukraine. Un des fondateur de l’Armée révolutionnaire insurrectionnelle ukrainienne, qui mit en déroute les armées d’occupations austro-allemandes puis les Armées blanches tsaristes de Dénikine, sauvant ainsi la Révolution russe. Les Bolcheviques le remercient de leur avoir sauvé la peau en rompant leur alliance et en se retournant traitreusement contre lui. Lénine et Trotsky ne pouvaient tolérer que la révolution des paysans ukrainiens échappe à leur modèle centralisateur et dictatorial. Pendant 3 ans, l’insurrection en Ukraine, inspirée des principes anarchistes, va essayer de mettre en place une nouvelle société, égalitaire et libertaire. En 1921, vaincu et blessé, Makhno est contraint de fuir, pourchassé par les bolchéviques qui massacrent les révolutionnaires. Expulsé de plusieurs pays européens, il s’installe finalement en 1925 à Paris, où pour survivre il est contraint de travailler comme ouvrier chez Renault à Boulogne-Billancourt. Il meurt le 25 juillet 1934 et est incinéré au cimetière du Père-Lachaise où il repose aujourd’hui non loin du Mur des fédérés et des communards.

Dans cette terre de sang qu’est l’Ukraine, la mémoire de Makhno a survécu, souterraine. Malgré la propagande communiste qui voulait le faire passer pour un vulgaire bandit, son souvenir de « robin des bois » est resté vivace sous forme d’une légende qui prétend que son fantôme reviendra pour venger les pauvres et les exploités contre tous les abus du Pouvoir.

Aujourd’hui, le Gouvernement nationaliste Ukrainien souhaite récupérer cette figure légendaire non pas pour réaliser son idéal de justice et de liberté, mais pour en faire un héros national ukrainien. Le Maire de la ville natale de Makhno souhaite rapatrier ses cendres pour – summum du sordide – en faire une « marque commerciale » susceptible d’attirer les touristes étrangers. On imagine déjà des montagne russes avec des tachankas, ces fameuses carioles mitrailleuses inventées par Makhno et qui lui donnèrent ses victoires éclairs !

Faire de Makhno et des Makhnovistes des symboles du nationalisme Ukrainien est simplement risible. Comme l’écrit son camarade Voline en 1927 « D’une façon générale, les insurgés makhnovistes – et aussi toute la population de la région insurgée et même au-delà – ne faisaient aucun cas de la nationalité des travailleurs, qu’ils soient ukrainiens, russes, juifs, grecs ou arméniens. Pas un instant ils ne firent appel aux sentiments nationaux ou patriotiques. Toute la lutte des makhnovistes fut menée uniquement au nom des droits et des intérêts des Travailleurs. Les préjugés nationaux n’avaient aucune prise sur la Makhnovtchina. Jamais personne ne s’intéressa à la nationalité de tel ou tel combattant, ni ne s’en inquiéta. »

Ironiquement, les autorités ukrainiennes souhaitent que Makhno rejoigne dans le Panthéon patriotique ukrainien le dirigeant nationaliste Petlioura, considéré comme un « héros national », mais auquel l’armée Makhnoviste infligea de sévères défaites. Des milliers de militants anarchistes et d’ouvriers et paysans ukrainiens sont tombés dans la bataille contre ce bourreau, qui a réprimé les ouvriers et qui a refusé d’arrêter le génocide des Juifs ukrainiens pendant la guerre civile. Petlioura a d’ailleurs été exécuté à Paris en 1926 par l’anarchiste et ancien Makhnoviste Samuel Schwarzbard, avec lequel Makhno entretenait une grande amitié. Makhno était un communiste anarchiste, il était contre le capitalisme mercantile, contre les frontières et contre le patriotisme.

Transformer son nom en marque commerciale et faire de Makhno un étendard nationaliste, c’est faire preuve d’un cynisme éhonté. Ce serait une insulte directe à la mémoire de ce révolutionnaire et de ses compagnons et à la cause pour laquelle ils se sont battus.

Aujourd’hui les cendres de Makhno reposent au Père Lachaise, non loin du Mur des Fédérés et des Communards de 1871, ses frères en Révolution. Cela correspond bien à ses convictions révolutionnaires et internationalistes.

Les nationalistes, réactionnaires et hommes d’Etat devraient laisser en paix le vieux révolutionnaire, sous peine de réveiller son fantôme et de voir revenir les tachanka …

Les Amis de Nestor Makhno – Tachanka

https://makhno.home.blog/